Во дворце иль в избе,
В чистоте иль средь копоти,
Говорить о Тебе
Научи меня, Господи.
Без напыщенных фраз—
В простоте и доходчиво
Дай сказать мне хоть раз
О пути к Дому Отчему
Тем, кого тяготят
Неприятностей скопища;
И не только сказать,
А пройти дай два поприща
С тем, кто жизнью был бит,
К сожаленью, заслужено.
Дай мне слов для молитв
Вместо сытного ужина.
Дай мне сил отойти
От «словесного зодчества»,
Чтоб людей провести
Через мрак одиночества
Не гордясь, не ропща,
Зная волю Всевышнего.
Не «рубя сгоряча»
И не думая лишнего.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
